Історія Терпіннівського колегіуму «Джерело»

Моє село, для мене ти єдине.

Вже два століття на святій землі

Пливе в потоці часу безупинно

На весняних садів квітучим тлі

Мій рідний дім, моє село – Терпіння

Лариса Хвальова

Сонячний теплий осінній ранок. Ошатне шкільне подвір`я, барвисті клумби, зелень дерев, світлі будівлі і широко відчинені двері, які ніби запрошують увійти. Ось там – зграйка підлітків забігає до школи, тут – батьки ведуть малят, міцно тримаючи за рученята. Всі поспішають на урок. Гамірно. За декілька хвилин пролунає дзвоник і цей величезний вулик затихне, принишкне і поволі перетвориться у храм. Храм Знань.

  У житті людини 56 років – це величезний відрізок часу. У житті школи – хто зна? 56 поколінь переступали твій поріг із надією і сподіваннями, а ти, радісно зустрічаючи кожного, дарувала знання і часточку своєї душі. П’ятдесят шість разів ти відчиняла двері у світ, даруючи йому прекрасних юнок та юнаків, сповнених натхнення і бажання творити. Ти була свідком їхніх перемог і невдач. Ти була їх невидимою, але відчутною підтримкою, бо стала для них рідним домом. І впродовж років вони, твої колишні учні, щораз поверталися на твої пороги так, як поверталися би додому.

Що ж так вабить їх у тобі, кличе ще раз зазирнути у рідні стіни? Мабуть, це  спогади про дитинство, про вірних друзів і щирих наставників. Учителі. Вони дарують своїм учням знання, ласку, тепло, мудре слово. Ось так формується душа школи.

Історія народної освіти в нашому селі уходить вглиб ХІХ ст. У 1808 р. терпіннівські першопоселенці-духобори спорудили Сирітський Дім, в якому відкрили щось на кшталт духовної школи: там проживав хор духоборчих дівчат, яких навчали словам і музиці духоборчої віри, щоб вона зберігалася і передавалася майбутнім поколінням у неушкодженому стані.

У березні 1845 р. державне відомство відкрило першу початкову школу у Терпінні. Для неї винайняли звичайну селянську хату - спеціального будинку для школи тоді ще не було.

З 1873 року в селі почало діяти перше земське однокласне училище, на тому місці, де зараз стоїть колегіум. Через шість років земська школа була перетворена в однокласне міністерське училище (із дворічним навчанням), де набиралися розуму 80 школярів.

На початку ХХ ст. міністерське училище становиться двокласним з чотирирічним навчанням; приблизно в 1915 році міністерське училище було реорганізоване у вищепочаткове училище з п'ятирічним терміном навчання. У 1916 р. у школах села навчалося 47% дітей.

Після революції, у 1925 р. на базі вищепочаткового училища в Терпінні відкрилася семирічна школа. У 1934 році її перетворили на середню школу. Директором став Падалко Михайло Григорович – учасник Великої Вітчизняної війни, згодом полковник Радянської армії.

 Важливою подією в наступний період стало будівництво в 1957-60 рр. нового приміщення середньої школи, у якому ми вчимося дотепер. Споруджував колектив підприємства «Міжколгоспбуд».  Школа на той час стала однією з найкращих у районі. В 1976 р. учителька хімії Ніна Іванівна Зайцева за успіхи в навчанні й вихованні підростаючого покоління була нагороджена орденом Знак Пошани.

В різний час очолювали педагогічний колектив майстри своєї справи: Пищемуха О. С., Коровіна К.М., Лиманський І.П., Кустовський В.Х., Коновалов С.Д., Каліта І.Ф., Рибалко О.І., Ругно А.В., Пузанов О.М.

У 2004 р. найстарша Терпіннівська ЗОШ №1 була перетворена в гуманітарний колегіум «Джерело» із суспільно-гуманітарним, філологічним і художньо-естетичним профілями навчання. Зараз це профілі : української та іноземної філології, історичний. В колегіумі навчаються 232 учня. Справою навчання і виховання підростаючого покоління зайнятий висококваліфікований педколектив у складі 23 учителів. Вчительським і учнівським колективами керує енергійна жінка, мудрий вчитель Дегтяренко Людмила Іванівна. За десять років свого існування колегіум випустив 22 медалісти (20 із золотими й два зі срібними медалями), 63% випускників виправдали надії батьків та вчителів і продовжили навчання в вищих закладах освіти нашої рідної країни.

Центром патріотичного виховання є шкільний музей. Його керівник, Ничипорук І.О., очолює краєзнавчий напрямок в колегіумі.Учні гуртка "Юні музеєзнавці" ведуть систематичну роботу по пошуку та узагальненню матеріалів з історії села Терпіння та сіл, які знаходяться поруч. Вивчена та досліджена історія освіти Терпіння, визначні пам’ятки історії сіл Терпіннівської сільської ради, створено навчальний посібник "Історія Малої Батьківщини", випускається в шкільній газеті рубрика "Краєзнавчий вісник".

Зі стін нашої школи багато учнів ішли учитися далі, робили кар’єру у різних галузях народного господарства. Нікітін Михайло став професором ветеринарії, Шеховцов Микола закінчив дві академії, заслужив звання генерал-майора й захистив докторську дисертацію з історії. Гускін Георгій, інженер,  працював головним енергетиком Півдня України. Шилова Олена, Кружилова Олена, Кудрін Володимир, Хребтов Ілля, Стреляєва Катерина, Шеховцова Марія й ін. знайшли своє покликання в школі і стали педагогами за прикладом своїх перших учителів. Дорохова Маргарита стала першою жінкою-машиністом паровоза в СРСР і мала нагороди від наркома шляхів сполучення. Пізніше закінчила педінститут і викладала математику. Школа дала квиток в життя багатьом фахівцям: вчителям, інженерам, електрикам, агрономам, механізаторам, що працювали, а деякі і зараз продовжують працювати в різних установах Терпіння - у клубі, бібліотеках, лікарні, школах, кооперативі. Серед них можна назвати Сушко Анатолія, Акатова Валентина, Павленко Володимира, Масалабова Василя і багатьох інших.

Свою історію наш колегіум починає із 1959 року. За цей період приміщення школи декілька раз мінялось. Змінювались директори, їх заступники, вчителі ... Та незмінною залишилась добра слава про нашу школу, учнів, випускників, педагогів.

Процвітай і багатій, наша школо, прекрасними учнями та педагогами, твори добро на славу нашої рідної України,! Пам`ятай про своє головне призначення-бути Храмом, Храмом Мудрості, Знань і Людського Тепла.

Історія нашої школи – це історія кожного вчителя, кожного учня, бо усі ми разом – це і є Терпіннівський колегіум «Джерело».